Прес-реліз візиту голови СФУЛО Ярослави Галик до Сербії

З 13 по 18 жовтня 2017 року на запрошення голови Союзу русинів українців Сербії Богдана Віславского та голови ансамблю “Калина” (м. Інджія) Петра Закамарока я як голова СФУЛО брала участь у Днях української культури в Сербії. Відвідала автономний край Воєводину: Новий Сад, Інджія, Дюрдьов та ін., де компактно мешкають русини-українці. Мала низку важливих ділових зустрічей на радіо, телебаченні, у інформаційно-видавничій установі, з керівництвом Національної ради русинів, з активом Союзу, з відомими громадськими діячами, журналістами, письменниками, з духовенством.

Поїздка до Сербії – це мій перший міжнародний візит на посаді голови СФУЛО. Я вирішила здійснити його з метою ознайомлення з життям русинів українців у Сербії, з діяльністю Союзу русинів українців Сербії, для з’ясування проблем, потреб та перспектив в їх роботі. Також для пошуку спільних точок дотику для роботи всіх суб’єктів федерації та координації дій.

До Нового Саду я прибула в п’ятницю ввечері 13 жовтня.

В суботу зранку візит розпочався з ознайомлення з містом Новий Сад, яке є економічним та культурним центром Автономного краю Воєводини і розташоване на півночі Сербії на березі широкого Дунаю. Петроварадинська фортеця над Дунаєм, старе місто з церквами і будівлями XVIII-XIX століть, площа Свободи, міська ратуша… Греко-католицькі церкви – релігійні осередки українців і русинів у Новому Саді, адже майже всі русини тут – греко-католики.

Регіоном компактного проживання русинів є Автономний край Воєводина, зокрема, адміністративний центр автономії Новий Сад, Руський Керестур, Коцур, Дюрдьов, Шид, Нове Орахово, Бикич дол, Срімска Митровиця, Вербас, Кула. Незначна кількість українців та русинів мешкає у столиці країни Белграді.

Українсько-русинська громада охоплена діяльністю Союзу русинів українців Сербії (член СФУЛО), голова Б. Виславський, а також низки культурно-мистецьких товариств на місцевому рівні.

Громадські організації:

• Товариство української мови, літератури та культури «Просвіта», Новий Сад;
• Культурно-мистецьке товариство ім. Івана Сенюка, Кула;
• Товариство плекання української культури «Коломийка», Срімска Митровиця;
• Культурно-мистецьке товариство «Кобзар», Новий Сад;
• Культурно-просвітнє товариство «Карпати», Вербас;
• Культурно-мистецьке товариство «Калина», Інджія;
• Русинський народний театр «Петро Різнич Дядя», Руський Керестур;
• Дім культури, Руський Керестур;
• Товариство русинської мови, літератури і культури, Новий Сад;
• КПД «Дюра Киш», Шид;
• КУД «Іван Котляревський», Бикич дол;
• КУД «Жатва», Коцур;
• КУД «Петро Кузмяк», Нове Орахово;
• Катедральний хор церкви св. Миколая і Дому Культури, Руський Керестур;
• Хор парафіяльної церкви Петра і Павла, Новий Сад;
• КУД «Тарас Шевченко», Дюрдьов

З ними важливо організовувати спільні заходи в рамках фестивалів: «Червена Ружа» (Руський Керестур), «Жатва» (Коцур), «Зустріч хорів» (Вербас), «Майске дерево» (Бикич дол), «Най ше нє забудзе» (Дюрдьов), «Дні української культури» (Інджія).

Ми з п. Богданом Віславським відвідали село Дюрдьов, де знаходиться один з відомих осередків Союзу русинів українців Сербії і де мешкають русини компактним поселенням. Село просторе, 5000 мешканців, частина з яких серби і роми. В центрі села – монументальний хрест як пам’ятка про поселення, школа, у якій є державні русинські класи, дитячий садочок для дітей русинів, велика греко-католицька церква. На місцевому цвинтарі – мальовнича каплиця для поминальних відправ. На могилах – прізвища та імена, співзвучні з лемківськими.

В центрі села у дворі – біла акуратна будівля культурно-мистецького товариства «Тарас Шевченко», яка знаходиться у власності спільноти. У фойє приміщення звертає на себе увагу історія товариства у фотографіях – від 1946 року і до сьогодення. Просторий зал, сцена, на якій з десяток пюпітрів та деякі музичні інструменти. З діяльністю товариства нас ознайомив молодий шевченківець Тарас Чапко. В товаристві діє 9 художніх колективів: хорові, танцювальні, драматичні, музичні для різних вікових груп. Цей дім є справжньою матір’ю для всіх поколінь русинів села, де вони бережуть і плекають свою українську ідентичність. Тут проходять репетиції, концерти, різдвяні бали, свята, збори, конференції… Це центр життя русинів Дюрдєва.

І однією з болючих проблем цього товариства (як і всіх інших культурно-мистецьких організацій) є брак професійних спеціалістів української спеціалізації для роботи в художніх колективах: хореографів, керівників хорів, балетмейстерів, музичних керівників тощо. Для платного навчання талановитої молоді в Україні бракує коштів, а на бюджетне навчання держава Україна вимагає мати статус закордонного українця, на який треба чекати і по три роки.

Також проблемою для продовження роботи русинських класів є зменшення кількості дітей русинів. Проблемою є невпинна асиміляція русинів у сербському середовищі.

Ввечері ми вирушили разом з родиною Виславських до міста Інджії на відкриття Днів української культури. Організатором заходу було культурно-мистецьке товариство «Калина» та його керівник п. Петро Закамарок. На урочистому відкритті було надано вітальне слово мені як голові СФУЛО та п. Богдану Виславському як голові Союзу русинів українців Сербії. У концерті брали участь пісенні й танцювальні художні колективи та окремі солісти, які виконували українські, русинські та сербські пісні й танці. Зворушила до сліз сердечність і щирість виконання зокрема українських пісень, що свідчить про тугу і любов до далекої і рідної України. Завершився перший день свята дружньою вечіркою.

В неділю зранку ми їдемо на Службу Божу до греко-католицької церкви св. Архангела Михаїла в сусідньому селі Господінці, де парохом недавно призначений молодий русин о. Данил Задрепко, який добре володіє українською мовою, бо вчився в українській духовній семінарії в Ужгороді. З ним на плебанії маємо коротку зустріч, а також з парафіяльною громадою. Потім відвідуємо греко-католицький храм в Дюрдєві.

Пополудні маємо аудієнцію у багатолітнього (з 1968 року) пароха греко-католицької церкви св. Петра і Павла в Новому Саді 86-річним отцем Романом Мізем. Цей незвичайний священик, походженням з Дрогобича, видав 87 книг духовного і світського змісту на 5 мовах, понад тисячу статей, його переклади вийшли в 4 книгах… Він працював редактором Українського радіо в Новому Саді. Був теж засновником, редактором і директором українських радіопередач радіо Баня Лука (1967-1968) та Новосадської телестудії (2003-2004). Від 2004 року він був відповідальним редактором українських та руських радіопередач радіо „Марія” в Новому Саді. О. Роман Мізь був членом восьми редакцій газет, журналів та радіопередач. Його називають найпродуктивнішим українцем-русином в Сербії. О. Роман був співзасновником, а певний час і головою Союзу русинів і українців Югославії. Він твердо стоїть на українських позиціях. Вважає русинів (руснаків) Сербії та Хорватії складовою частиною українського народу, а їх прабатьківщиною („матічною країною”) – Україну. Для нього русини й українці – синоніми: перший – давніший, другий – новіший. Отець Роман дарує нам з десяток своїх книг і шкодує, що не зможе бути з нами на Днях української культури…

А ввечері ми знову насолоджувалися чудовими виступами колективів художньої самодіяльності, старовинними українськими піснями і танцями. Мала коротке знайомство з послом України в Сербії п. Олександром Александровичем, який співпрацює з українсько-русинською громадою. Також дала коротке інтерв’ю для українськомовного телебачення Нового Саду. Після концерту було багато знайомств і бесід з учасниками, організаторами заходу, представниками влади, активом Союзу.

Понеділок видався найбільш насиченим днем. Зранку ми мали зустріч у Новому Саді в Домі радіо. Заступниця головного редактора радіо п. Златіца Няраді на короткій нараді, на яку були запрошені журналісти з русинського і з українського радіо, розповіла, що радіопередачі русинською мовою транслюються щоденно по кілька годин щодобово. Українськомовні передачі є 6 днів на тиждень по кілька годин. Були впроваджені недавно з появою українських переселенців з Косово. Проблемою є недостатня кількість україномовних журналістів, тому не всі посади зайняті. Після наради журналіст Велимир Паплацко взяв у мене коротке інтерв’ю для радіо.

Потім нас чекала зустріч з колективом редакції «Руске слово» та його директоркою п. Мартіцею Тамаш, який працює над виданням щотижневої інформаційно-політичної газети «Руске слово», молодіжного журналу «Мак», дитячого журналу «Заградка», літературно-культурного журналу «Шветлосц» та інші. Також виходить щорічник «Голос Союзу українців Сербії», але його друкує сам Союз за власні кошти, а з оглядом на те, що вже два роки підряд не отримав ніяких грошей, то тепер планується його друкувати в електронній формі. В одному з вересневих номерів тижневика мені показали статтю «Отримани шести конгрес – СФУЛО. Вибрана нова предсидателька», що свідчить про інтерес до нашої організації. Провідні журналісти та письменники гостро поставили питання про допомогу в презентації книг русинських авторів у перекладах і оригіналах у Львові, про встановлення зв’язків з видавництвами та навіть посередництво для друку та поширення книг русинських авторів. Адже їхня творчість є частиною української літератури. Автори вклали себе в творення оригінальної літератури русинським діалектом і це є культурологічним феноменом в лемківсько-русинсько-українському світі. Також важливим є обмін літературою. Ставилося питання також про підтримку наукових проектів в Україні, створення архівів, бібліотек, електронних банків даних.

А пополудні була зустріч з активом Союзу та з заступником голови Національної ради русинської національної меншини РС Євгеном Мудрим, який розповів про становище русинів у Сербії, про Національну стратегію русинів у Сербії до 2020 року, про асиміляційні процеси в умовах глобалізації, про новітні міграції русинів у інші країни в пошуках роботи.

Голова Союзу русинів українців Сербії Богдан Виславський мав доповідь про створення та діяльність Союзу. Доповідь додається.

Також на цій зустрічі були присутні заступник голови Союзу, журналіст Велимир Паплацко та Дюра Латяк, письменник і публіцист, культурний і громадський діяч, багатолітній редактор «Руского слова», один з організаторів фестивалю культури «Червена Ружа». П. Латяк розповів про історію русинів українців Сербії та невтомну працю заради того, щоб проломити багаторічну ізоляцію русинів від їх первісної батьківщини Горниці (Закарпаття) та України. На цій зустрічі було обговорено низку важливих питань щодо діяльності Союзу русинів українців Сербії, проблеми і перспективи.

У вівторок було коротке ознайомлення з Бєлградом і від’їзд в Україну.